Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Я сидел на скамейке в сквере, куря амф и гоняясь за тем струившимся шугой, который мне так нравился. В этот день я решил, что нужно попробовать что-то новое, и мои гоп-друзья посоветовали мне кокаин. Понимаешь, такие эксперименты всегда находятся в списке закладок нашего сленга.
Для начала, я потратил немало времени на поиск наркодилера, который мне был бы известен. Он был настоящим импостером, всегда врал и совершал разные махинации. Но все равно, его координаты были полезными закладками в моем телефоне - я знал, кому звонить, если нужны запрещенные чирки.
В итоге я созвонился с наркодилером и договорился о встрече возле стадиона, где он должен был отдать мне кокаин. Я чувствовал себя взволнованным и возбужденным, как готовый к чпоканью иглою.
Пришла долгожданная минута, когда я увидел наркодилера. Он был одет в черную куртку и смотрелся очень подозрительно. Я бы сказал, что его внешний вид вызывал шугу у окружающих, но мне было все равно. Я знал, что он единственный, кто может удовлетворить мое желание попробовать кокаин.
Я подошел к нему, и мы начали разговаривать на жаргоне нашей субкультуры. Он дал мне небольшой пакетик с белым порошком, и я понял, что это именно то, чего я так долго ждал. Я протянул ему деньги и быстро ушел, чтобы никто не заметил обмен.
Вернувшись домой, я решил не терять времени и приступил к приготовлению. Я нашел старую столовую ложку и положил на нее кокаин. Затем я накрыл его другой ложкой и начал их трясти. Так я смешивал кокаин, пока не получилась однородная смесь. Вся процедура была похожа на настоящий химический эксперимент, и я наслаждался всеми этими действиями.
Когда кокаин был готов, я протянул себе по струне - чувствительным концом иглы. Взяв небольшую порцию кокаина, я аккуратно вдыхнул его в нос. Ощущение было невероятное, я словно расплывался в волнующемся море эйфории. Я почувствовал себя полным энергии, сила амфетамина пронизывала меня.
После прикола с кокаином, я решил продолжить маленькую развлекательную программу и организовать квест по городу. Я договорился с друзьями, чтобы они сделали несколько закладок на разные места города. Цель квеста была проста - найти все закладки и совершить разные задания на каждой из них.
Мы отправились в путь, несмотря на темноту и опасность. Каждая новая закладка была настоящим открытием: то она была спрятана под скамейкой, то в вагоне метро, то на крыше небоскреба. Мы бегали, прыгали, кричали и смеялись, испытывая адреналин и возбуждение.
Квест был реальным приключением, и даже шуга, вызванная возможным попаданием в беду, не угасала внутри меня. Но мы были настоящими гопниками, не знали страха и проявляли полную решимость во всем, что делали.
Постепенно мы собирали все закладки и выполняли свои задания. Чиркались по пути, чтобы поддерживать энергию и напряжение, и продолжали свое приключение. Мы прошли через множество испытаний, но ни на минуту не сомневались в своей силе и способности справиться со всеми трудностями.
В конце нашего квеста мы оказались на крыше заброшенного здания. Чувство гордости и удовлетворения охватило меня, когда я увидел последнюю закладку перед собой. Я открыл ее и прочитал написанное - это было поздравление с успешным прохождением квеста.
Мы вернулись домой, уставшие, но счастливые. Этот день стал для меня настоящим приключением, и я понял, что в жизни нужно не только наслаждаться чирками наркотиков, но и искать новые впечатления, чтобы расширять свои горизонты.
Вот как я купил кокаин и учувствовал в квесте по городу с закладками и приколами. Это был настоящий экстремальный опыт, который позволил мне почувствовать себя настоящим гопником и узнать больше о мире наркотиков.